Константінос Кавафіс. Ітака

Якщо збираєшся вирушити до Ітаки,

То побажай, щоб довга була дорога,

Повна пригод і на досвід багата.

Ані лестригонів, ані кіклопів,

Ані гнівного Посейдона не бійся,

Ніколи їх на своєму шляху не спіткаєш,

Коли думки твої будуть високі, добірні.

Лестриноги й кіклопи,

Ні лютий Посейдон тобі не зустрінуться,

Якщо ти не носиш їх у власній душі,

Якщо твоя власна душа не поставить їх перед тобою.

Тож побажай, щоб довга була дорога,

Щоб багато було погожих літніх світанків,

Якими ти з такою втіхою, з такою радістю

Підпливатимеш до портів, перед тим не бачених,

Затримуватимешся на базарах фінікійців,

Щоб набути коштовних речей -

Перламутру, коралів, бурштину, чорного дерева -

І розкішних прянощів усіляких гатунків,

Яких тільки зможеш знайти розкішних прянощів. Б

агато міст єгипетських мусиш відвідати,

Навчатись і ще навчатись у тих, що знаючі.

Ніколи не забувай про Ітаку.

Твоє призначення - туди повернутись.

Але не квапся з мандрівкою анітрохи.

І краще подорож нехай роки протриває,

І ти вже старий допливеш до свого острова,

Збагачений всім, що здобув у блуканнях,

Не сподіваючись, що вдома знайдеш багатство.

Ітака дала тобі ці прекрасні блукання,

Без неї сам ти ніколи б не вирушив у дорогу.

Але більше ніякого дарунка дати вона не спроможна.

І коли ти знайдеш її вбогою, не ошукала тебе Ітака.

Озброєний досвідом, мудрістю всією,

Допіру тоді зрозумієш, чим є для тебе Ітака.

З грецької переклав Г.Кочур

Константінос Кавафіс. Чекаючи варварів

- Чого чекаємо, чого на площі з’юрмились? -

Бо прийдуть варвари до нас сьогодні.

- Чого ж тоді сенат принишк, не порядкує,

Сенатори сидять, не видають законів? -

Таж прийдуть варвари до нас сьогодні,

Та нащо нам сенаторські закони?

Ось прийдуть варвари, вони й закони видадуть.

- Чого ж то імператор встав удосвіта,

Чого при вході в місто перед брамою

В короні, пишно вбраний, сів на троні він? -

Таж прийдуть варвари до нас сьогодні,

То імператор там зустріти хоче їх ватажка. В

же навіть і пергамен є,

Де писано усі почесні титули,

Що ними того ватажка вшанує він.

- Чого ж це претори та ще й два консули

В гаптованих червоних тогах вийшли?

Чому браслети начепили з аметистами,

Перснями зі смарагдами виблискують?

Чому в руках у них коштовні посохи,

Різьблені, сріблом-золотом цяцьковані? -

Таж прийдуть варвари до нас сьогодні,

А ця пишнота варварів засліплює.

- А чом шановних риторів нема ніде,

Чому промов їх звичних ми не чуємо? -

Таж прийдуть варвари до нас сьогодні,

А варвари, либонь, промов не полюбляють.

- Чого ж це порожніють площі й вулиці.

Так, ніби щось незрозуміле скоїлось -

Збентеження якесь чи то розгубленість, -

В задумі по домівках всі розходяться? -

Бо смерклося, а варварів не видко,

А тут іще з кордону поприходили

Та й кажуть, що нема ніяких варварів.

- То як же нам - що діяти без варварів?

Це ж хоч який там, але був би вихід.

З грецької переклав Г.Кочур

Константінос Кавафіс. Молитва

Морська глибінь матроса проковтнула,

А матері тривога й не торкнула,

А мати Богородицю благає –

Хай синові вернутись помагає.

Високу свічку ставить, б’є поклони,

Вітрів погожих просить у ікони,

А та сумна, поважна, - їй відомо,

Що син уже не вернеться додому.

З грецької переклав Г.Кочур