Ендре Аді. На виногір’ї збіглих років

На виногір’ї збіглих років

Справляю тризну я веселу —

Із горла рине співний рокіт.

Під проливнем тугим, циновим

Чолом клонюся і клечаюсь

Павіттям сизо-пурпуровим.

Між винних лоз, уже безгронних,

Хильцем хилю з п’яного дзбана

І гордо пнуся вверх по стромах.

Аж на шпилі, немов на грані,

Спинюсь, об землю дзбаном брязну

Й гукну минулому добраніч.

З угорської переклав М.Лукаш

Ендре Аді. Кров і злото

Мені однаково бринить

І муки зойк, і втіхи теньк,

І крові дзюрк, і злота дзеньк.

Усе мара, усе вмира,

Єдине в світі цім добро,

Це кров і злото, злото й кров.

Усе мана, усе мина,

І чин, і честь, і спів, і лов,

На світі вічні — злото й кров.

Народи мруть і знов встають...

Блажен, у кого хоругов

Моя, хоробра: злото й кров.

З угорської переклав М.Лукаш

Ендре Аді. В Парижі побувала осінь

Учора вкралась осінь у Париж,

Промкнулась по бульвару Сен-Мішель.

В цей млосний день у затінку дерев

Я став їй за мішень.

Я брів до Сени, і в моїй душі

Пісні-хмизинки тліли не к добру,—

Так димно й дивно жевріли про те,

Що, мабуть, я умру.

Шепнула осінь тайну на льоту,

Бульвар стенувсь у ту невловну мить.

Шу-шу — прошелестіло, пронеслось

Між тихих верховіть.

Не встигло літо ще й страху відчуть,

Як осінь засміялась і втекла...

І знаєм тільки я та чуйний лист,

Що тут вона була.

З угорської переклав М.Лукаш