Серйозно кажучи, Катулле,
— це має зображати Судний день?
Де лід? Вогонь?
Той, хто очікував
побачити, як валяться міста і зірки,
мабуть, розчарується, це
— річ ясна.
Ніяких тобі голосів
сурмових, ніяких клятих соляних стовпів.
У цілому все — як раніш.
Єдине, що відрізняє цей
ранок від усіх інших, —
хмара, яку, — можеш
присягнутися, — ти ніколи не бачив раніше,
що вклинилася між двома
гілками.
І жінка йде вгору схилом
із взуттям в одній руці.
Жодних звірин, жодних
блискавок.
І чоловік, який і очей не
склепляв, виходить на балкон.
Жоден тобі кістяк не
злягається на вулиці, жодні вершники не женуть щодуху небом.
І автомобіль зупиняється
якраз навпроти брами, не вимикаючи мотора.
Жодного льоду, жодного
вогню.
Тільки ти випадком виглядаєш
із вікна
і бачиш неділю з деревом
посередині.
Зі шведської переклав Лев
Грицюк
