Скотилося сонце
за височенні хлібні дерева,
нібито з гілки
яблуко впало, кругле й червоне.
З далекого лісу
лунав ібісів жахливий стогін,
в селі під
тамариндами
гупав зроблений
із бичачої шкури барабан!
Жінка-смаглявка
ступала стежиною,
дзеленькаючи обручиками
на ногах,
із бурштиновим
намистом на шиї.
Край дороги, в
затінні,
чатував жінку
чорний чоловік,
а вона
простувала, наче величезна кішка,
і пахло-пахло
мускусом її молоде тіло,
а на плечах її
танцювали відсвіти тьмаві.
Ніхто не почув
жіночого крику,
коли могутні руки
підхопили й понесли її!
Виплив місяць
і освітив
пристрасне чоловіче лице.
Жінка, зітхаючи,
сміялася,
голі натомлені
груди,
ніби хатинки між
пальмовим листям,
звідки струмів
довкола,
слався понад
землею
пах перестиглих
бананів,
роздавлених
чоловічими ногами.
З фінської
переклав О.Завгородній
Джерело: Вала
Катрі. Лірика: З фін./Пер. та передм.О.С.Завгороднього. – К., Дніпро, 1990
Катрі Вала.
Вершник
Вершник сьогодні
промчав повз мою хатину,
в нього був кінь,
наче полум’я біле.
Він поглянув на
мене очима-вуглинами,
що були, ніби ліс
палахкучий,
нічний.
Я сьогодні
розбила найкращий свій кухлик
і гірко ридала за
ним.
З фінської
переклав О.Завгородній
