Коли, о дванадцятій ночі,
З труни барабанщик встає,
Він робить обход з барабаном
І голосно в нього б'є.
В руках, де немає м'яса,
Трима колотушки він
І марш вибиває дрібно
Й вечірню зорю - на спочин.
Звучить барабан небувалий,
Лунає, повний сил,
І мертві, старі солдати
Встають зі своїх могил, -
На півночі що задубіли,
Де сніг і мороз січе,
І ті, що в Італії впали
І їм у землі гаряче,
Що втоплені в багнищах Нілу,
Зариті в арабських пісках, -
З них кожен встає з могили
І кріса стискає в руках.
Коли, о дванадцятій ночі,
Труну покидає сурмач,
То дме у сурму і їздить
Вперед і назад навскач.
Прозорі збігаються коні,
І верхи на них - мерці;
Криваві старі ескадрони,
Всілякої зброї бійці.
Оскалившись із-під шоломів,
Блищать черепи у них,
І довгі мечі тримають
Їх руки - з кісток самих.
Коли, о дванадцятій ночі,
Встає полководець з труни,
Він тихо іде, а довкола
Ідуть його штабу чини.
Маленький на нім капелюшок,
Звичайне убрання на нім,
І шпагу, таку невеличку,
Він має при боці своїм.
І місяць промінням жовтавим
Освітлює там далину,
Як пан у малім капелюшку
Приймає параду нічну.
І ряд проминає за рядом,
І кріс до плеча притиска,
Під музику й барабани
Проходять усі війська.
І маршали та генерали
Тісний замикають круг,
І слово одне полководець
Найближчому шепче до вух.
Те слово проходить по колу,
Заповнює дальню юдоль:
То «Франція» - їхнє гасло,
«Свята Гелена» - пароль.
Оцю величну параду
Усіх, що лягли в боях,
Опівночі цезар померлий
Прийма в Єлисейських полях.
З німецької переклав І.Качуровський
