Прощаючись, – не міг я говорити,
Не мав для тебе, не знаходив слів.
Усі слова в собі я залишив,
А серце утекло – і не зловити.
Твій дім біліє крізь весняні віти,
І звідти лине солов’їний спів.
Мій дім – далеко. Сум його повив,
І вороття немає для баніти.
Ні відгуку від тебе не почути.
Та добре, що тобі згадок отрута
Не засмутить ясної мрії лад.
Життя тобі всміхається світанням,
А я прощаюсь з променем останнім,
У пітьму йду – і не вернусь назад.
З польської переклав І.Качуровський
