Чорне молоко
свiтанку п’ємо ми надвечiр
п’ємо його вранцi
ополуднi опівночі
п’ємо та п’ємо
i риємо могилу в
повiтрi де лежати не тiсно
В оселi живе
людина i бавиться з гадюками i пише
коли стемнiє по
Нiмеччинi й золотяться твої коси Маргарито
пише про це
виходить iз оселi в мерехтiння зiрок i свище своїм
собацюрам
i свище жидам щоб
тi рили могилу в землi
наказує нам пiд
той свист танцювати
О чорне молоко
свiтанку п’ємо тебе надвечiр
п’ємо тебе уранцi
ополуднi вночi
п’ємо та п’ємо
в оселi живе
людина i бавиться з гадюками i пише
коли стемнiє по
Нiмеччинi й золотяться твої коси Маргарито
й попелiє твоє
Суламiт волосся ми риємо грiб у небесах де лежати
не тiсно
