Райнер Марія Рільке. * * * *

Свічада: ще жоден знавець у світі

Не дослідив як слід вашу суть,

А ви ж по суті дірками в ситі

Обсотуєте частокілля часу.

Ви цвиндрите показ у пустку, в безвікність,

У нівець, де никне вечірня віть,

І люстра у вашу б’є непроникність

Шістнадцятиріжжям, чи як це назвіть.

Деколи в вас постатей повно.

Дехто пройшов. Інших — безмовно —

Ви безумовно пустили навскіс.

Тільки найкраща залишиться — доки

В ті її строгі і стримані щоки

Не увіллється просвітло Нарцис.

З німецької переклав М.Лукаш

Райнер Марія Рільке. * * * *

Ти, пильний лісе, дихання весняне

Відчутне вже крізь повіви зими, -

Вже срібло скапує поволі, й тане,

І блискає краплинками-слізьми.

Чимдалі йду в тобі, як у печері, -

Ні ввійстя, ані вийстя – тільки тьма.

Я знаю, що були десь в хащах двері,

Та вже нема.

З німецької переклав Г.Кочур

Райнер Марія Рільке. Осінь

Спадає листя, падає з-за хмар,

немов з небесного рясного саду.

Воно спадає, сповнене досади.

І з темряви, з ночей, із зорепаду

розприскує земля останній жар.

І нам опасти вже своя черга́.

На себе глянь — ти губишся в ваганні.

Та є Господь, що на дбайливій длані

все впале милосердно зберіга.

Переклав В.Стус