Лопе де Вега. * * * *

Любове, годі! Це страшна забава!

Поглянь, як жертва мучиться твоя.

Мені ти, певно, скажеш: «Це не я,

це тінь моя, її це чорна справа».

О ревносте, пораднице лукава,

трутизну ллєш ти в серце, мов змія;

загине через тебе честь моя,

її замінить вічная неслава...

Люблю його, хоч знаю, що я — море,

а він лиш човник, човничок хисткий.

Кому ж із нас страшніший буревій?

Любов чи гонор — хто кого поборе?

Так туго тятиву я нап’яла,

що трісне лук і вломиться стріла.

З іспанської переклав М.Лукаш

Лопе де Вега. Прояви кохання

Наважуватись, мліти, бути злим,

Жорстким і ніжним, дужим і безсилим,

Надхненним, смертним, мертвим і живим,

Зрадливим, вірним, боязким і смілим.

Без відпочинку жити лиш одним;

Здаватись скромним і зарозумілим,

Ображеним, веселим і сумним,

Вдоволеним, сердитим, посмутнілим.

З розчарувань втікати на свободу,

Отруту пити, мов напої п’яні,

Забувши користь, полюбити шкоду;

Повірити, що в пеклі – місце раю,

Життя і душу – дати все омані, –

Це є кохати. Хто кохав, той знає.

З іспанської переклав І.Качуровський