Показ дописів із міткою Вордсворт Вільям (англійська). Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Вордсворт Вільям (англійська). Показати всі дописи

вівторок, 5 березня 2019 р.

Вільям Вордсворт. Сонет


Земля краси такої ще не знала.
Лише душа похмура і черства
Подібні зможе проминуть дива:
Світанок у коштовні покривала

Все місто оповив. Немов дзеркала,
Його відбили води. В них канва
Будинків, доків, храмів проплива,
І неба ще імла не запинала.

Ніколи не займався сонця схід
Ще над землею з величчю такою,
Не був такий глибокий тиші слід

В моїй душі. І міста над рікою
Нагадував ранковий краєвид
Могутнє серце, повне ще спокою.

З англійської переклав М.Стріха

неділя, 6 жовтня 2013 р.

Вільям Вордсворт. До прекрасного

Святе мистецтво! В пензлі чи пері
Є сила дати вічність кожній рисі
Хмарини, що пливе в небесній висі,
Веселих промінців химерній грі;

Вони спиняють порух віт вгорі
І подорожніх, що ідуть у лісі,
І корабель, що при скелястім мисі
Навік в заливі кинув якорі.

Дитя весни і літа й падолисту,
Що вірно тчуть ясну твою окрасу,
Мистецтво, ти даруєш благодать.

І стримане, просте, хоч повне змісту,
Ти вмієш вирвать мить із плину часу
І в ній божисту вічність передать.

З англійської переклав М.Стріха

пʼятниця, 5 квітня 2013 р.

Вільям Вордсворт. Сонет



Відклав я вбік перо і дослухав
Хорал нічної бурі, що співала
Про кораблі загиблі, хвиль навалу,
Рев лісових потрощених гущав, –

Гармонію нічну, що в’язням справ
Буденних уві сні почуть не дано.
Лиш дух палкий приймає пожадано
Величний гуркіт буряних октав.

Але обранець у витті вітрів
Розчує не лише плачі прощальні
За тим, що вже навіки відійшло,

Вгамується природи дикий гнів,
Почезнуть разом з ним думки печальні
Й простеле ранок вод спокійне тло.

З англійської переклав М.Стріха

середа, 20 березня 2013 р.

Вільям Вордсворт. * * * *



Де курс тому проляже кораблеві,
Що, наче ранній жайвір в небесах,
Летить вперед на білих парусах
І пропадає вдалині у мреві?

Сонця його зустрінуть полудневі
Чи океан у крижаних полях?
Дарма й гадати. Вільний всюди шлях
На ходовім та пружнім вітерцеві.

Та спогад набігає, наче тінь:
Колись давно, за картами старими,
Вітрильники - самотні пілігрими

Долали вперше грізну широчінь.
Й затьмарює нових вітрил світлінь
Старого моря пострах незборимий.


Переклав М.Стріха