Від ночі
синьо-золота,
Зʼявила
Темза сірий біг,
І вохряний
на баржі стіг
Зійшов
з причалу. Вздовж моста
Габою
жовтою спішить
Туман
до стін, домів, завор,
А
Святопавлівський собор
Балконом
зводиться в блакить.
І ось,
де не поглянь, як стій
Життя
проснулось: на шляхах
Вози
загримали, і птах
Спів
розпочав на крівлях свій.
Та хоч
і ранок цей мине,
Ще стане
жінка під ліхтар:
Її уста
такі, як жар,
А в грудях
серце камʼяне.
З
англійської переклав О.Зуєвський
