Микулаш Ковач. Похорон

Брама широко розчинилась,

І процесія рушила.

Учотирьох несли його

На раменах,

Він плавав над їх плечима,

Ніби пір’їнка,

Срібна пір’їнка

На чорних хвилях.

Учотирьох несли його

На раменах.

І тільки мати,

Похила, мала,

Сама його в серці

Несла.

Несла його - дитину -

З колискою, в якій він гойдався,

Несла його - хлопця,

З м’ячем, за яким він ганявся,

Несла його шкільний ранець,

Його шкільні книжки,

Його радощі, його солдатську валізку,

Його любов і його думки.

І тільки мати,

Квола,

Похила,

В листопадову мерзлу землю

Западала по кісточки.

Зі словацької переклав Г.Кочур

Микулаш Ковач. Осінь

Поглянь у вічі осені. Дерева в парку,

Зашарівшись, як дівчата, що почули нескромний жарт,

Немовби хочуть тікати.

Поглянь у вічі осені. Каштани

Збігають униз по вулиці до найближчого муру,

Об який безсило розбивають голови.

Поглянь у вічі осені. Падає лист,

Падають сльози й гнізда, тумани й дощі плачуть гірко,

А по нічному небу, наче сльоза по склу,

Котиться зірка.

Дивись у вічі осені. Гуде, спалахнув червоний пломінь.

А навколо димів осінніх, коло дерев неживих,

Біля опалого листу, опалих сліз та зірок

Сходить людська зірка,

Зірка, яка мільйонам людей підводить голови

З осінніх заплаканих долонь.

Поглянь прямо у вічі осені.

Зі словацької переклав Г.Кочур

Микулаш Ковач. Хлопці за містом

Восени, коли жовкне трава,

Восени, коли вологне земля,

На пагорок за містом сходяться хлопці.

Від дерева до дерева надягають поворозку,

Вирівнюють крила кумедного змія,

А потім біжать проти вітру з простягнутими руками.

Змій летить високо, а хлопці його тримають, як пес їжака

Простромлять жовтий листок і шлють його на поворозці

До неба.

А найменший з них, отой, у ластовинні, -

Він на поворозці тримає ціле небо,

Він тримає впіймане сонце, підтягає його до землі,

Робиться все тепліше й тепліше (люди скидають плащі),

А сонце, як велика жовта риба,

Безпорадно борсається в блакитних хвилях...

Шкода, хлопче, що поворозка ввірвалась:

Прийшов би ти додому з сонцем за пазухою...

Зі словацької переклав Г.Кочур