Константін Бібл. Метелик

На хвилях стебел, на хвилях трави

Вдаль плине човник біловітрильний,

Обпершись об сонце, наче о вітер прихильний,

Пливе до багряних квітів, на коралові острови.

По безбережному морю пливти й пливти,

В далеких землях спочинок найти,

І пливти, й знову пливти!

Над зеленого хвилею знявся птах.

Буря човник хита в далині безкраїй.

На мить уламки майнули в очах.

Море нічого не повертає.

З чеської переклав Г.Кочур

Константін Бібл. Вечір

Я книгу розгорнув, як двері

До рідного краю.

В світляних заметах виходить місяць

Із старого роману.

В самоті заплющених очей

Погасає срібне коло.

Згадко, пам’ятко маленька,

Наче гілочка з Шумави,

З тебе виростають у тишу

Затоплені ліси.

Забута пісня кохання

Просвічує з темряви гробу;

Пісенька тихне, пісенька надщерблюється,

Як місячне обличчя.

В самоті заплющених очей

Часто тебе зустрічаю.

З чеської переклав Г.Кочур