Адам Загаєвський. У годину смерті

Ти помолодшав у годину смерті –

заговорив мовою дитинства.

Біла ширма (крило планера)

відгороджувала тебе від живих,

завмирала крапельниця, підвіконням

походжав нетерплячий голуб.

Помирав ти увесь. Усі пори

твого життя помирали в лікарні:

вісімнадцятирічний модник,

енергійний тридцятирічний,

вчитель німецької, суворий із учнями,

пенсіонер, який щодня здійснював довгі прогулянки

і напевно, подолав відстань,

що розділяє землю і небо.

Ти відродився, щоби померти;

з коридору долинав сміх медсестер,

під вікном горобці билися за крихту хліба.

З польської переклала Ірина Карівець

Адам Загаєвський. Пісенька емігранта

У чужих містах з’являємося на світ,

називаємо їх батьківщиною, та недовго

можемо захоплюватися їхніми мурами і вежами.

Ідемо зі сходу на захід, а перед

нами котиться великий обруч палаючого

сонця, крізь який, легко, наче у цирку

перестрибує дресирований лев. У чужих містах

оглядаємо витвори давніх майстрів

і без здивування впізнаємо власні

обличчя на старих полотнах. Ми вже існували

раніше і навіть зазнали страждання,

лише бракувало нам слів. У православній

церкві у Парижі останні білі,

сиві росіяни моляться Богові, молодшому

за них на цілі століття і такому ж

безпорадному, як і вони. У чужих містах

ми залишимось, наче дерева, наче каміння.

З польської переклала І.Карівець

Адам Загаєвський. У чужій красі

Тільки в чужій красі

є розрада, в чужій

музиці і  віршах.

Тільки в інших спасіння,

хай навіть самотність й смакує

як опіум. Інші не є пеклом,

якщо побачити їх рано, коли

мають чисте чоло, вмите снами.

Тому довго розмірковую, яке

вжити слово, він чи ти. Кожне він

є зрадою якогось ти, і

за те у чужім вірші неодмінно

чекає холодна розмова.

З польської переклала Ірина Карівець