Мабуть, через турботи і страждання,
Де тільки лихо з лиха постає,
Не помічаю, що життя моє
Знекровлене, без світла і кохання.
Проходжу крізь дива, і зельні крини,
І тлінні рештки, що колись любив.
Є дні, які я в щастя захопив,
Та тінь моя у їх пустелі гине.
Іду від часу з квіткою сліпою
У інший час, лишивши за собою
Алькови щастя, тьмою повні вщерть.
Того вогню нікому не згасити,
що роздимає вбогий, щоб просити
У Бога долі кращої, ніж смерть
З іспанської переклав І.Качуровський
