Навіщо? Не хочу нічого про тебе знати,
чоловічку з водянистими вічками
і вгодованим карком.
З текою, повною сиру.
На греця ти мені, смердючий.
Скільки подібних тобі
стрічаєш на сходових клітках,
перед кінотеатром,
біля віконечок кас,
від твоїх двійників
милом несе господарчим.
Ненависний,
ти крутишся навколо
комода з горіхового дерева
і Софі Лорен.
А додому повертаєшся
геть спітнілий,
несучи брудні пелюшки
і альпійські фіялки.
