Катрі Вала. Ефіопська фантазія

Скотилося сонце за височенні хлібні дерева,

нібито з гілки яблуко впало, кругле й червоне.

З далекого лісу лунав ібісів жахливий стогін,

в селі під тамариндами

гупав зроблений із бичачої шкури барабан!

Жінка-смаглявка

ступала стежиною, дзеленькаючи обручиками

на ногах,

із бурштиновим намистом на шиї.

Край дороги, в затінні,

чатував жінку чорний чоловік,

а вона простувала, наче величезна кішка,

і пахло-пахло мускусом її молоде тіло,

а на плечах її танцювали відсвіти тьмаві.

Ніхто не почув жіночого крику,

коли могутні руки підхопили й понесли її!

Виплив місяць

і освітив пристрасне чоловіче лице.

Жінка, зітхаючи, сміялася,

голі натомлені груди,

ніби хатинки між пальмовим листям,

звідки струмів довкола,

слався понад землею

пах перестиглих бананів,

роздавлених чоловічими ногами.

З фінської переклав О.Завгородній

Джерело: Вала Катрі. Лірика: З фін./Пер. та передм.О.С.Завгороднього. – К., Дніпро, 1990

Катрі Вала. Вершник

Вершник сьогодні промчав повз мою хатину,

в нього був кінь, наче полум’я біле.

Він поглянув на мене очима-вуглинами,

що були, ніби ліс

палахкучий, нічний.

Я сьогодні розбила найкращий свій кухлик

і гірко ридала за ним.

З фінської переклав О.Завгородній

 

Джерело: Вала Катрі. Лірика: З фін./Пер. та передм.О.С.Завгороднього. – К., Дніпро, 1990

Ілюстрація: https://farm8.staticflickr.com/7004/6727573867_628fe76b3d_b.jpg