Адам Асник. Сонет

Прощаючись, – не міг я говорити,

Не мав для тебе, не знаходив слів.

Усі слова в собі я залишив,

А серце утекло – і не зловити.

Твій дім біліє крізь весняні віти,

І звідти лине солов’їний спів.

Мій дім – далеко. Сум його повив,

І вороття немає для баніти.

Ні відгуку від тебе не почути.

Та добре, що тобі згадок отрута

Не засмутить ясної мрії лад.

Життя тобі всміхається світанням,

А я прощаюсь з променем останнім,

У пітьму йду – і не вернусь назад.

З польської переклав І.Качуровський

 

Джерело: Качуровський І.В. Круг понадземний. – К.: Вид.дім „Києво-Могилянська академія”, 2007.

Ілюстрація: http://www.jmricquebourg.com/peut-on-etre-ami-avec-son-ex/rupture-separation/