Владімір Соловйов. * * * *

Люба, здавна, як і нині,

Адоніса в гріб складали:

Плач і крик лунав в пустині,

Жалібно жінки ридали.

Люба, здавна, як і нині,

Адоніс вставав із гроба,

Не страшна його святині

Сил ворожих дика злоба.

Люба, нині в злій пригоді

В гріб любов свою ми втисли.

Та ген там, на темнім сході,

Її зорі знов заблисли.

З російської переклав І.Франко

Джерело: „Хотінь безсенсовних отрута”: 20 російських поетів „срібного віку” в українських перекладах / Упоряд. М.Стріха. – К., Факт, 2007.

Ілюстрація: Джон Вільям Вотерхаус. Афродіта знаходить загиблого Адоніса (http://www.aveclassics.net/news/2011-07-29-937)