Микулаш Ковач. Осінь

Поглянь у вічі осені. Дерева в парку,

Зашарівшись, як дівчата, що почули нескромний жарт,

Немовби хочуть тікати.

Поглянь у вічі осені. Каштани

Збігають униз по вулиці до найближчого муру,

Об який безсило розбивають голови.

Поглянь у вічі осені. Падає лист,

Падають сльози й гнізда, тумани й дощі плачуть гірко,

А по нічному небу, наче сльоза по склу,

Котиться зірка.

Дивись у вічі осені. Гуде, спалахнув червоний пломінь.

А навколо димів осінніх, коло дерев неживих,

Біля опалого листу, опалих сліз та зірок

Сходить людська зірка,

Зірка, яка мільйонам людей підводить голови

З осінніх заплаканих долонь.

Поглянь прямо у вічі осені.

Зі словацької переклав Г.Кочур

Джерело: Кочур Г.П. Третє відлуння. Поетичні переклади., - К.: Український письменник, 2008р.

Ілюстрація: http://photocentra.ru/work.php?id_photo=438283&rate=1&range=30&page=7