Адам Загаєвський. У годину смерті

Ти помолодшав у годину смерті –

заговорив мовою дитинства.

Біла ширма (крило планера)

відгороджувала тебе від живих,

завмирала крапельниця, підвіконням

походжав нетерплячий голуб.

Помирав ти увесь. Усі пори

твого життя помирали в лікарні:

вісімнадцятирічний модник,

енергійний тридцятирічний,

вчитель німецької, суворий із учнями,

пенсіонер, який щодня здійснював довгі прогулянки

і напевно, подолав відстань,

що розділяє землю і небо.

Ти відродився, щоби померти;

з коридору долинав сміх медсестер,

під вікном горобці билися за крихту хліба.

З польської переклала Ірина Карівець

Джерело: Журнал "Всесвіт", №11 - 12, 2010р.

Ілюстрація: http://photocentra.ru/work.php?id_photo=435862&rate=1&range=30&page=6