Елізабет Браунінг. З циклу „Португальські сонети”

Віддавши все тобі, чи я для зміни

Тебе візьму всього і, без жалю,

Забуду лагідну сім’ю свою

І ці підлоги мощені і стіни,

Без подиву, мов я їх не люблю

І кидаю для іншої країни?

А як ти зможеш ніжних віч руїни

Пригріти в себе? О, скажи, молю!

В чім сила? Бо кохання підкорити,

Здається, легше, як здолати біль,

Адже любові з болем дано жити,

Хоч я її не жду анівідкіль.

Та все ж ти не покинь мене любити,

Немов голубку стрівши з мокрих піль.

З англійської переклав О.Зуєвський

 
Джерело: Олег Зуєвський: «Я входжу в храм…»: Поезії. Переклади. Статті. Матеріали до біографії / Упоряд. Н. Казакова; НаУКМА. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007.

Ілюстрація: Rose Frantzen. Held in Brambles (http://bertc.com/subfive/g182/frantzen.htm)