Константінос Кавафіс. Чекаючи варварів

- Чого чекаємо, чого на площі з’юрмились? -

Бо прийдуть варвари до нас сьогодні.

- Чого ж тоді сенат принишк, не порядкує,

Сенатори сидять, не видають законів? -

Таж прийдуть варвари до нас сьогодні,

Та нащо нам сенаторські закони?

Ось прийдуть варвари, вони й закони видадуть.

- Чого ж то імператор встав удосвіта,

Чого при вході в місто перед брамою

В короні, пишно вбраний, сів на троні він? -

Таж прийдуть варвари до нас сьогодні,

То імператор там зустріти хоче їх ватажка. В

же навіть і пергамен є,

Де писано усі почесні титули,

Що ними того ватажка вшанує він.

- Чого ж це претори та ще й два консули

В гаптованих червоних тогах вийшли?

Чому браслети начепили з аметистами,

Перснями зі смарагдами виблискують?

Чому в руках у них коштовні посохи,

Різьблені, сріблом-золотом цяцьковані? -

Таж прийдуть варвари до нас сьогодні,

А ця пишнота варварів засліплює.

- А чом шановних риторів нема ніде,

Чому промов їх звичних ми не чуємо? -

Таж прийдуть варвари до нас сьогодні,

А варвари, либонь, промов не полюбляють.

- Чого ж це порожніють площі й вулиці.

Так, ніби щось незрозуміле скоїлось -

Збентеження якесь чи то розгубленість, -

В задумі по домівках всі розходяться? -

Бо смерклося, а варварів не видко,

А тут іще з кордону поприходили

Та й кажуть, що нема ніяких варварів.

- То як же нам - що діяти без варварів?

Це ж хоч який там, але був би вихід.

З грецької переклав Г.Кочур

Джерело: Кочур Г.П. Третє відлуння. Поетичні переклади., - К.: Український письменник, 2008р.

Ілюстрація: http://gallerix.ru/storeroom/2114721089/N/2122347443/