Лоренцос Мавіліс. Лета

Мерці щасливі - всі свої страждання

Забути можуть, всю життєву путь.

Як сонце зайде й сутінки спадуть, -

Не плач по мертвих, затамуй ридання.

Жене їх спрага саме в час смеркання

До річки забуття - води ковтнуть.

Але чому в тій річці каламуть? -

А то від сліз земного вболівання.

І хто нап’ється з непрозорих хвиль,

Той на лугах, де квітнуть асфоделі,

Відчує знову посейбічний біль.

Не втримав сліз в години невеселі -

Оплакуй тих, хто не пішов з життя,

Хто прагне, та не має забуття.

З грецької переклав Г.Кочур

 

Джерело: Кочур Г.П. Третє відлуння. Поетичні переклади., - К.: Український письменник, 2008р.

Ілюстрація: Робота Пауля Тельботта. (http://kayrosblog.ru/minimalizm-ot-paul-tebbott)