Вячеслав Іванов. Перекладачеві

Чи жайворонок нив і пасовищ — Вергілій,

Чи альбатрос Бодлер, чи соловій Верлен,

Твоя ловитва — знай, в сильце твоїх письмен

Впадать не хочеться пташині вільнокрилій.

Не обійтись тобі, мій птахолове милий,

Без хитрувань і зрад, хоч був би ти блажен,

Хоч був би другом ти всіх дев’яти камен,

І зла ботаніком, і пастирем ідилій.

Чужого вірша ти не зловиш легкома,

Бо він, як бог Протей, весь відданий глибинам;

Рибину ти спіймав, а він вологим плином

Шмигне крізь кволу сіть і вже його нема...

На маску - маскою відповідай Протею,

Люд краще забавлять ще й казкою своєю.

З російської переклав Д.Павличко

 Джерело: „Хотінь безсенсовних отрута”: 20 російських поетів „срібного віку” в українських перекладах / Упоряд. М.Стріха. – К., Факт, 2007.

Ілюстрація: http://www.proza.ru/2011/06/02/1127