Раґнар Стрьомберґ. Новорічний вечір 1989 року

Серйозно кажучи, Катулле, — це має зображати Судний день?

Де лід? Вогонь?

Той, хто очікував побачити, як валяться міста і зірки,

мабуть, розчарується, це — річ ясна.

Ніяких тобі голосів сурмових, ніяких клятих соляних стовпів.

У цілому все — як раніш.

Єдине, що відрізняє цей ранок від усіх інших, —

хмара, яку, — можеш присягнутися, — ти ніколи не бачив раніше,

що вклинилася між двома гілками.

І жінка йде вгору схилом із взуттям в одній руці.

Жодних звірин, жодних блискавок.

І чоловік, який і очей не склепляв, виходить на балкон.

Жоден тобі кістяк не злягається на вулиці, жодні вершники не женуть щодуху небом.

І автомобіль зупиняється якраз навпроти брами, не вимикаючи мотора.

Жодного льоду, жодного вогню.

Тільки ти випадком виглядаєш із вікна

і бачиш неділю з деревом посередині.

Зі шведської переклав Лев Грицюк

Джерело: Журнал "Всесвіт", №5 - 6, 2011р.

Ілюстрація: Luc Deschamps. A Day in March, Montreal (http://bertc.com/subfive/g163/deschamps.htm)