Останню лусочку
до панцира мого
Скувало сонце з
променів веселих
І вин ясних,
кипучих, як вогонь,
Налляло в келих.
І я схиливсь до
ніжної руки
Під тягарем
легким кольчуги золотої,
І жадібно ковтав
найбільш п’янкий
З усіх напоїв, -
Котрий вже раз?
Не час лічить тепер:
Узявши зброю,
сяйвом оповиту,
Без ляку йду до
темрявих печер
Буття і світу...
З їдиш переклав
Г.Кочур
Джерело: Кочур
Г.П. Третє відлуння. Поетичні переклади., - К.: Український письменник, 2008р.
Ілюстрація: http://www.photosight.ru/photos/5070557/
Немає коментарів:
Дописати коментар