Відклав я вбік
перо і дослухав
Хорал нічної
бурі, що співала
Про кораблі
загиблі, хвиль навалу,
Рев лісових
потрощених гущав, –
Гармонію нічну,
що в’язням справ
Буденних уві сні
почуть не дано.
Лиш дух палкий
приймає пожадано
Величний гуркіт
буряних октав.
Але обранець у
витті вітрів
Розчує не лише
плачі прощальні
За тим, що вже
навіки відійшло,
Вгамується
природи дикий гнів,
Почезнуть разом з
ним думки печальні
Й простеле ранок
вод спокійне тло.
З англійської
переклав М.Стріха
Джерело:
„Всесвіт”, 1991р., №5
Немає коментарів:
Дописати коментар