неділя, 7 квітня 2013 р.

Федеріко Гарсіа Лорка. Герць

У глушині, серед яру
гострі ножі альбасетські
стали красиві від крові
з ярого вражого серця.
Відблиск атласної карти
вихопив з листя лимонів
контури чорних комонних
 і схарапуджених коней.
Двоє жінок посивілих
плачуть у кронах оливи
бик розпашілого герцю
мури розхитує гнівом.
Янголи чорні носили
хустки і сніги студені.
Блищали ножами в пальцях
і крилами на раменах.
Монтілець Хуан Антоньйо
униз покотився, втятий.
На скроні застигла рана,
велика, як плід граната.
Хрестом вогняним розквітла
глибока смертельна затінь.

Неспішно суддя з жандармом
ідуть оливовим гаєм,
а кров повзе і німує,
мов пісню змії співає.
-         Отут, сеньйоре жандарме,
все сталося, як ведеться:
убиті четверо римлян
і пятеро карфагенців.

Гілля простелили смокви
пораненим в узголовя.
На стегна їм зірка впала
і захлинулась кров’ю.
Літали янголи чорні,
з волосся кресали сяйво,
світили у ніч гарячу
оливковими серцями.

З іспанської переклав С.Осока


Ілюстрація: Фото Є.Породіної (http://www.adme.ru/fotograf/fantasticheskie-feshn-fotografii-480955/480955-7444505/)

Немає коментарів:

Дописати коментар