Віктор Гюго. * * * *

— Стежи-доріжки, трави у лузі,

Гаю-розмаю, густе гілля!

Чом мовчите ви в печалі, в тузі?

— Той, хто гуляв тут, вже не гуля.

— Чому не видно в вікні нікого?

Чому в садочку квітки звелись?

Де твій господар, хато-небого?

— Хто його знає, зійшов кудись.

— Бровко кудлатий, пильнуєш хати?

— Яка то хата — пустка німа.

— Чом плачеш, хлопче? — Немає тата.

— Чом плачеш, жінко? — Мужа нема.

— Де ж він подівся на безталання?

— В острог узято, на чужину.

— Відки ви, хвилі? — 3 краю заслання.

—    Що принесли ви? — Чорну труну.

З французької переклав М.Лукаш

Джерело: Лукаш М.О. Від Бокаччо до Аполлінера /Переклади/ Ред. упоряд., авт.передм. М.Н.Москаленко. – К., Дніпро, 1990

Ілюстрація: Фото О.Астахова (http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=1394848&theme=1)