І спогади, і
зблиски вечорові
Горять-тремтять
на обрії палкім
Надії, що в
огнистому покрові
Ховається за муром
пломінким,
Де в’ються,
викохані хтозна-ким,
Лілеї і тюльпани
буйнокрові,
Підносячи
пелюстки пурпурові
Із ароматом
млосним і важким;
В повітрі
розливаються паркім
Ті пахощі
отруйні, нездорові;
І серце, й ум
немов у сні тремкім —
Мішаються у
захваті п’янкім
І спогади, і
зблиски вечорові.
З французької
переклав М.Лукаш
Джерело: Лукаш
М.О. Від Бокаччо до Аполлінера /Переклади/ Ред. упоряд., авт.передм.
М.Н.Москаленко. – К., Дніпро, 1990
Немає коментарів:
Дописати коментар