Микулаш Ковач. Хлопці за містом

Восени, коли жовкне трава,

Восени, коли вологне земля,

На пагорок за містом сходяться хлопці.

Від дерева до дерева надягають поворозку,

Вирівнюють крила кумедного змія,

А потім біжать проти вітру з простягнутими руками.

Змій летить високо, а хлопці його тримають, як пес їжака

Простромлять жовтий листок і шлють його на поворозці

До неба.

А найменший з них, отой, у ластовинні, -

Він на поворозці тримає ціле небо,

Він тримає впіймане сонце, підтягає його до землі,

Робиться все тепліше й тепліше (люди скидають плащі),

А сонце, як велика жовта риба,

Безпорадно борсається в блакитних хвилях...

Шкода, хлопче, що поворозка ввірвалась:

Прийшов би ти додому з сонцем за пазухою...

Зі словацької переклав Г.Кочур

Джерело: Кочур Г.П. Третє відлуння. Поетичні переклади., - К.: Український письменник, 2008р.

Ілюстрація: André Bertounesque. Jeux de plage. (http://bertc.com/subone/g101/bertounesque.htm)