Я сиджу у траві,
коли сходить місяць.
Білі олені
виходять з лісу,
стрясають рогами,
мов гіллям під бурю.
Вони скачуть і
копитами
крешуть іскри об
камінь.
Все поле горить.
Стою у центрі
самому. Полум’я гасне.
І я — дзвіниця
попелу.
Зостались лише
мої очі, два місяці,
два кремені, що
просіваються теплими хмарами попелу.
З англійської
переклав Б.Бойчук
Джерело:
„Сучасність”, 1978р., №9
Немає коментарів:
Дописати коментар