Твоє лице – як
день осяйний, день воскресіння правовірних,
А кучері – як ніч
могили, де спить засуджений на дні.
З твоєї ласки я
назавжди серед закоханих уславивсь,
Як ти уславлена
за вроду, за стан і кучері рясні.
У Мекки є свята
Кааба, у християн – Ісус розп’ятий,
У єгиптян –
розливи Нілу, в алійців – предки визначні.
А я пишатимуся
тільки твоїми чорними очима,
Коли з-під
покривала раптом вони покажуться мені.
З таджицької переклав В.Мисик
Джерело: Книга
„Перлини поезії Сходу. Василь Мисик. Кращі переклади”, - Донецьк, БАО, 2008р.
Немає коментарів:
Дописати коментар