Я, ноче, твій!
Все зле давно забуто,
життя ясне,
незрозуміла смерть.
Зоріє у душі моїй
розкутій
твоя звитяжна
твердь…
І вже здається:
між небесних течій
пливу я вдаль в
оманному човні,
і сяйво лазурове
безконечне;
я – в нім, воно –
в мені.
Пливу, пливу.
Проходять зорі мимо;
причалює мій
човен навмання
і знов летить під
гомін невловимий
сяйного буруння.
Я, ноче, твій! В
душі – твоє проміння,
все грішне
залишилось на землі.
Я відчуваю подих
янголиний
на піднятім чолі.
З російської
переклала С.Ілініч
Ілюстрація: http://www.photosight.ru/photos/5003257/
Немає коментарів:
Дописати коментар