Я ніби мертвий
сон, мов джерело, що змовкло,
Мов обрій, що
стемнів,
Мов квіт без
пелюсток і мов той лист пожовклий,
Що збляк серед
грядків.
Я дерево сухе, що
хтось його в негоду
Зрубає на труну;
Я та осіння мла,
що сповила природу,
Самотню і смутну.
Або не так, ні,
ні! я океан пророчий,
Що кличе буревій.
Хай час летить
над ним, а він гуде, клекоче
У піні сніговій.
З французької
переклав Ю.Клен
Джерело:
„Сучасність”, 1965, №9
Ілюстрація:
Н.Сарандук. Натюрморт (http://arts.in.ua/kupit_kartinu/4/0/t6/page2/#)
Немає коментарів:
Дописати коментар