Адам Загаєвський. Пісенька емігранта

У чужих містах з’являємося на світ,

називаємо їх батьківщиною, та недовго

можемо захоплюватися їхніми мурами і вежами.

Ідемо зі сходу на захід, а перед

нами котиться великий обруч палаючого

сонця, крізь який, легко, наче у цирку

перестрибує дресирований лев. У чужих містах

оглядаємо витвори давніх майстрів

і без здивування впізнаємо власні

обличчя на старих полотнах. Ми вже існували

раніше і навіть зазнали страждання,

лише бракувало нам слів. У православній

церкві у Парижі останні білі,

сиві росіяни моляться Богові, молодшому

за них на цілі століття і такому ж

безпорадному, як і вони. У чужих містах

ми залишимось, наче дерева, наче каміння.

З польської переклала І.Карівець

Джерело: Журнал "Всесвіт", №11 - 12, 2010р.

Ілюстрація: В.Пальчик. Чисте повітря (http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=1396509&theme=1)