Іван Дівіш. З циклу „Ролик незнятого фільму”

О вітряні стихії нізвідки,

Що нині надвечір над присмерками передмістя

Роздмухали ніжну й бентежну пожежу!

Багрянці на небі - лахміття блідої крові на одязі втікача,

Ви, помаранчеві й кармінові сльози, що ллєтесь

З палітри приреченого на загибель художника,

Ви, ряди підпалених стодол!

Сидячи при вечері, дививсь я на вас, і раптом, зненацька,

Мов гостре лезо, що в тіло входить, шугнула думка:

За чим жалкувати мені,

За чим, із сухими очима, де повно плачу, жалкувати мені?

За вами, минулі дні,

За вами, дні, що майнули, у місяці прослизнувши,

За вами також, місяці, що хвилею в роки сплили,

За тобою, шаленство кохання, для якого

Намагався я небо взяти на плечі

В наївній вірі, що здужаю понести...

З чеської переклав Г.Кочур

Джерело: Кочур Г.П. Третє відлуння. Поетичні переклади., - К.: Український письменник, 2008р.

Ілюстрація: Lesser Ury. Landscape (http://bertc.com/subfive/g196/ury.htm)