Константін Бібл. Вечір

Я книгу розгорнув, як двері

До рідного краю.

В світляних заметах виходить місяць

Із старого роману.

В самоті заплющених очей

Погасає срібне коло.

Згадко, пам’ятко маленька,

Наче гілочка з Шумави,

З тебе виростають у тишу

Затоплені ліси.

Забута пісня кохання

Просвічує з темряви гробу;

Пісенька тихне, пісенька надщерблюється,

Як місячне обличчя.

В самоті заплющених очей

Часто тебе зустрічаю.

З чеської переклав Г.Кочур

Джерело: Кочур Г.П. Третє відлуння. Поетичні переклади., - К.: Український письменник, 2008р.

Ілюстрація: http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=1392890&theme=1