Лєонід Борозєнцев. * * * *

Медея знов занурює в ріку
Скривавлені бинти вечірніх сонцекраїв,
І присмак ревнощів гострішає в ковтку,
Жадає помсти він і винних пам’ятає.

Не витерти Ясона зраду й хіть,
І сміх прокльони вже не полишає,
І Місяця надщербленого мідь
Все срібняком у пам’яті спливає.
______________

Холодна хвиля вечір поглина,
Зірки над прірвою, безодні потойбіччя...
І так спокутливо-невинна глибина,
Та навіть в ній живе чуже обличчя.

З російської переклала Л.Лібуркіна.

Джерело: http://www.stihi.ru/2010/04/10/4455

Ілюстрація: Джон Уотерхаус. Ясон і Медея (http://www.wikipaintings.org/ru/john-william-waterhouse/jason-and-medea-1907)