Високий парапет,
де ми пристали,
Білів од пилу. У
людському тлумі
Пливли циліндри,
фраки і костюми,
Вгортала сутінь
місто неоспале.
Стук екіпажів.
Запахи парфумів.
Обклеєні афішами
квартали.
Омнібуси між ними
сновигали,
Гудки авто тонули
в темнім шумі.
В гігантськім
морі кам'яних убрань
Простерлися ряди
безлистих крон —
Сумних дерев
ажурна філігрань.
Ятрився неба
вогняний затон,
Палала обрію
злотиста грань
Й лежав на всьому
світла тихий сон.
З німецької
переклав П.Рихло
Джерело:
„Всесвіт”, 1990р., №7
Ілюстрація: http://www.etoretro.ru/pic10623.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар