Волт Вітмен. З поеми „Пісня про себе”. 16

Я молодий і старий, настільки ж дурний, як і мудрий,

Всі інші мене не обходять, всі інші мене обходять,

В мені материнство й батьківство, дитина я і дорослий,

Начинений твердою начинкою, начинений м’якою начинкою,

Я — один із Народу, що з багатьох народів складається,

найменших із них і найбільших із них,

Я з Півночі й Півдня, я плантатор гостинний і безтурботний,

я живу над Окопі,

Я — підприємець-Янкі, собі пробиваю дорогу, найгнучкіші в світі

у мене суглоби й найміцніші в світі у мене суглоби,

Я — кентукієць, іду по долині Елкгорна в оленячих крагах,

я луїзіанець, я з Джорджії,

Я — човняр на озерах, у бухтах, край узбережжя морського,

я гужер, я беджер, я бекай,

Я — вдома і на снігоступах канадських, і в нетрях, і серед рибалок Ньюфаундленда,

Я вдома на буєрі серед інших швидких буєрів, разом з іншими

галси міняю,

Я вдома серед вермонтських пагорбів, серед лісів у Мені,

на техаському ранчо,

Товариш я каліфорнійцям і людям з вільного Північного Заходу

(до вподоби мені статури їхні кремезні),

Товариш я плотарям і вуглярам, усім тим, хто руку щиро потисне,

запрошуючи їжу й питво розділити,

Я серед неуків учень, я вчитель між наймудріших,

Я — новачок-початківець, та досвід несу міріадів епох,

Я до всіх рас і до всіх каст належу, до кожного стану і віри,

Я — фермер, митець, джентльмен, моряк, машиніст, квакер,

В’язень, дженджик, бешкетник, адвокат, лікар, священик.

Я опираюся будь-чому — та лише не своїй різноманітності,

Я повітрям дихаю, але й після мене його лишається вдосталь,

Я не загруз ніде, і я на місці своєму.

(Міль та ікринки риб — на місці своєму,

Сонця ясні, що я бачу, і темні сонця, яких я не бачу — на місці

своєму,

Відчутне на дотик — на місці своєму, і не відчутне на дотик —

на місці своєму.)

З англійської переклав М.Стріха

Джерело: Пісні Нового Світу: Улюблені вірші поетів США та Канади /Упоряд.М.Стріха. – К., Факт, 2004.

Ілюстрація: http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=1391825&theme=1