І як же ми могли
співати
із чужинецьким
чоботом на серці,
поміж мерців,
покинутих на площах,
в шорсткій від
інею траві, під плач
ягнят-дітей, під
чорний крик
старої матері, що
йшла назустріч сину,
розп’ятому на
телеграфному стовпі?
Між віттям верб,
по нашому обіту,
були завішені і
наші ліри
і коливалися в
сумному вітрі.
З італійської
переклав Б.Бойчук
Джерело: Журнал
„Сучасність”, 1968р., №09 (93)
Ілюстрація: Abraham Bloemaert. Apollo and Diana Punishing Niobe by Killing her
Children
Немає коментарів:
Дописати коментар