Спогад серпневого
полудня
його я ніколи не
згадував
Мені сниться сон
який уже снився
а потім забувся
це було давно
Влітку я спав на
траві
на березі річки
Наді мною висока
тополя
шепотіла мовою
листя
її тінь
окреслилась чітко
Я мріяв про молоду
жінку
яка по тому
березі річки
йшла старовинним
шляхом
йшла високою
травою
Перейшла греблю
і повільно
наближалась до мене
Навіть не
посміхнувшись вона сказала низьким голосом
„Ще дуже рано щоб
це були ми”
Це була ти ти
незнайома
але кроки твої я
впізнав
ти яка ще не
стала моїм життям
але наближаєшся
до мене
у забутому сні
З французької
переклала Є.Кононенко
Джерело: Журнал
„Всесвіт”, 1990р., №5
Немає коментарів:
Дописати коментар