Лес Вікс. Хтось вислизає

Окремий будинок – тривожний,

як миші, багатоніжки й терміти, що боряться за домінування.

Зимове сонце – підлещується в останні свої години,

моє серце, як сівалка, стукоче

на згорбленій веранді.

Сім’я аж надто далеко.

Опосуми б’ються вночі на даху,

даремні слова,

обернені на бляшанки з нагостреними краями.

З англійської переклав Ю.Завадський

Джерело: Журнал "Всесвіт", №7- 8, 2011р.

Ілюстрація: Maria Zeldis. Title Unknown (http://bertc.com/subfive/g174/zeldis.htm)