На деревах осінь
минає швидко
І година і дві опадають
мов листя
Час забирає і нас
безжально
І на поминки нікого
кликать
І не спинити вже тліну
Позаду вузенька стежка
стала холодна
І мов нитка що рветься
Зрозуміло що втраченого
не повернеш
Хоч очі шукають чогось ще
й досі
І погляд зміїно в’ється
Тільки квітка кеніоло
проросла з мого серця
Праворуч іди чи ліворуч
Все одно ми зможем
зустрітись
Осінь така
Що ми також дозрієм
І розсиплемось мов
квасоля.
З китайської переклав
Микола Сингаївський
Джерело: Журнал
"Всесвіт", Спецільне китайське число, 2010р.
Ілюстрація: http://www.lifeisphoto.ru/photo.aspx?id=1491413&theme=1
Немає коментарів:
Дописати коментар