Щасливе кохання. Чи це нормально,
чи це серйозно, чи це корисно –
що світові з двійко людей,
котрі не бачать світу?
Вивищені до себе без жодної заслуги,
перші-ліпші з мільйона, але переконані:
так повинно було статись –
в нагороду за що? за ніщо;
світло падає нізвідки –
чому власне на тих, а не інших?
Чи то ображає справедливість? Так.
Чи порушує дбайливо дотримувані правила,
зіштовхує з п’єдесталу мораль?
Порушує і зіштовхує.
Подивіться на цих щасливих:
якби хоч трохи маскувалися,
вдавали сум’яття, підтримуючи цим друзів!
Чуєте, як сміються – образливо.
Якою мовою говорять – зрозумілою на слух.
А ті їх ритуали, манери,
вигадливі обов’язки стосовно себе –
це нагадує змову за плечима людства!
Важко навіть передбачити, до чого би дійшло,
якби їх приклад можна було б наслідувати.
На що б могли розраховувати релігії, поезії,
про що пам’яталося б, що забулося б,
хто хотів би залишитися в колі.
Щасливе кохання. Чи воно обов’язкове?
Такт і розум підкажуть мовчати про нього,
як про скандал із високих сфер Життя.
Прекрасні дітки народжуються
без його допомоги.
Ніколи не спромоглося б заселити землю,
адже трапляється рідко.
Хай люди, які не знають щасливого кохання,
твердять, що ніде нема щасливого кохання.
З такою вірою легше їм буде і жити, і вмирати.
З польської
переклав О.Ґордон
Немає коментарів:
Дописати коментар