Хорхе Луї Борхес. Таємниці

Я, що тепер мої пісні співаю,

Назавтра буду таємничий, мрець.

Містичної пустелі пожилець,

Де ні раніш, ні потім не буває.

Так запевняє містика. Проте

Не треба передбачень. Не вважаю

Себе ні пекла гідним я, ні раю,

А наша путь мінлива, як Протей.

І чи то буде лябіринт блукань,

Чи, може, сяйва білого сліпучість,

Коли вкінці мою пізнаю участь,

І досвід мій перейде смерти грань?

. . . У забутті б криштальнім потонути,

Не стати «тим, що був», а вічно бути.

З іспанської переклав І.Качуровський

Джерело: Журнал „Сучасність”, 1966р., №9

Ілюстрація: Thomas Hart Benton. The Wreck of the Ole 97 (http://bertc.com/subfive/g185/benton.htm)